Володимир Цибульський : Благодійністю я займаюся від щирого серця, мені не треба ніякої вигоди чи слави

   Військові дії на Сході нашої держави тривають вже більше року. Так звана «антитерористична операція» не залишила байдужим нікого. Ця війна закарбується в пам’яті кожного свідомого українця на все життя, тому що після російської агресії, на боротьбу з ворогом стала вся держава: від малого до старого. Однак найбільше допомагали  військовим волонтери. Лише завдяки їм ворог зупинився на Донбасі, а не дійшов до Києва. Вони стали ефективним тилом. В числі перших, хто підтримував волинських бійців після Іловайського котла був генеральний директор АТ «SKF Україна» Володимир Цибульський. Спочатку він це робив самостійно, а потім вирішив долучитися до Благодійного фонду «Волинь-2014».

   Про те, як опікується волинський бізнес нашими бійцями, які воюють на передовій та після їх повернення додому, в розмові з фундатором Фонду.

     Володимире Івановичу, що для Вас благодійність? Відомо, що Ви постійно допомагали людям, які звертались до Вас за допомогою, особливо, після початку подій на Сході. Чому Ви вирішили займатися благодійністю в рамках діяльності Фонду «Волинь-2014»?

    В кінці серпня минулого року, відразу після подій під Іловайськом до мене зателефонував мій колега Петро Пилипюк та поцікавився моєю думкою щодо долучення до діяльності фонду який буде займитись сприянням  зміцненню обороноздатності Української держави. От відтоді я являюся її членом правління Благодійного фонду «Волинь-2014.

   Події на Сході відбувалися досить складно для української армії. В той час на Сході в лавах Збройних сил України вже перебували працівники АТ «SKF Україна» і ми їм всіляко допомагали, адже розуміли, що держава допомогти в повній мірі не може. Ми їх одягнули та взули, придбали бронежилети та постійно контактували. Ми мали реальну інформацію про події, що відбувалися в Донецькій та Луганській областях. І вони мене дуже турбували. Вони наштовхували нас робити все для того, щоб не допустити подальшого розповсюдження цієї зарази вглиб держави.

   Нажаль, згідно кодексу поведінки, в групі компаній SKF заборонена участь її працівників в підтримці будь-яких військових та політичних подій. Тому я долучився до діяльності Благодійного фонду «Волинь-2014», як фізична особа, як людина з високим рівнем оплати праці. Я надавав посильну допомогу та направляв власні кошти на підтримку армії й до заснування Фонду, а коли Петро Пилипюк запропонував виступити одним із засновників цієї організації, я відразу погодився.

    Прийшовши на перше засідання Фонду, Ви побачили багато відомих волинян, які також вирішили долучитися до благородної справи та допомогти українським військовим. Які були ваші сподівання щодо діяльності благодійної організації?

    Як для початку роботи Фонду, людей було достатньо. Це були всі знайомі та люди, котрих я глибоко поважаю та знаю багато років. Це і Віктор Чорнуха, це і Євген Дудка, це і Сергій Сафулько, це і Андрій Турак та Валерій Діброва. Всі вони допомагали й раніше, але вирішили об’єднатися задля координації зусиль. Не було жодного незнайомого, з ким би раніше не зустрічався. Зібрався колектив однодумців, які розпочали правильну справу і, мені здається, що вона нам вдається. Ми розуміли, що наша сила - в єдності.

   Благодійний фонд «Волинь-2014» існує вже дев’ять місяців. Зроблено дуже багато добрих справ. Як Ви оцінюєте його роботу тепер? Чи потрібно щось змінювати?

    На сьогодні я оцінюю роботу Благодійного фонду «Волинь-2014» позитивно: як правління, так і виконавчої дирекції. Ми маємо хороші напрацювання, дуже багато контактів з передовою, госпіталями, безпосередньо з військовими частинами, що дуже імпонує. Важливо те, що ми, особливо після перших кількох місяців, коли старалися допомагати абсолютно усім, але пізніше почали аналізувати та розставляти пріоритети. Зараз ця робота відбувається виважено, а кошти ми направляємо на закупівлю найнеобхіднішого.

     А як компанія SKF у цей непростий час допомагає українській державі?

    Група компаній SKF виділяє кошти на гуманітарні цілі. Ми профінансували лікування декількох хлопців. Крім цього, транснаціональна корпорація передала реанімобіль для потреб Волноваської вузлової лікарні, яка знаходиться поблизу передової.

   Окрім цього, підприємство «SKF Україна» є соціально-відповідальним. Ми надаємо благодійну допомогу, забезпечуємо якісним медичним лікуванням. А сьогодні (розмова відбулася 25 травня 2015 року) ми зустрілись із працівниками заводу, які демобілізувалися після більш, ніж року виконання свого громадянського обов’язку та повернулися зі Сходу України. Зараз вони приступають до роботи на заводі, тому рада директорів прийняла рішення зустрітися з ними, поспілкуватися. Ми їх нагородили подяками від керівництва, а також вручили цінні подарунки: кому планшет, а кому кухонний комбайн. Також ми виділимо кошти на їх санаторно-курортне лікування чи сімейний відпочинок.

   В нас на заводі до лав Збройних сил України призвано ще п’ятнадцятьох працівників. Дай Бог, щоб у них все було добре і ми готові їх зустрічати в такій й же компанії і надавати їм таку ж допомогу. У нас визначена людина, яка відповідає за працівників, що знаходяться в зоні АТО. Це – начальник відділу логістики Сергій Шлапа. Великий патріот України. Він щоденно контактує з хлопцями та знає всі їхні потреби.

    Благодійна організація, членом правління якої Ви являєтесь, потужно займається соціальною роботою: підтримує родини загиблих військовослужбовців та постраждалих в зоні АТО. На одному із засідань правління, Ви ініціювали визначити дітей-стипендіатів Фонду та надавати їм фінансову допомогу. Зокрема, взяти під опіку дітей Дмитра Головіна, який загинув на Сході.

    Про смерть волинянина Дмитра Головіна я дізнався з новин в інтернеті. Мене вразив той факт, що після смерті батька, на вихованні у бабусі залишилося двоє неповнолітніх дітей. Та й мати не проживала з сім’єю. Тому я ініціював, а правління прийняло рішення забезпечити цим діткам стипендію від Фонду. Я думаю, що Бог нам всім віддячить за те, що ми є милосердними до тих, хто потребує допомоги.

    Потужний бізнес Волині об’єднався у Фонд, щоб скоординувати свої дії та системно надавати підтримку військовослужбовцям. Але в області є потужні підприємства та небідні люди, які до цієї пори вагаються в підтримці української армії, вважаючи, що вони і так допомагають, сплачуючи податки. Щоб Ви їм порекомендували?

    Я не суддя щоб оцінювати чиїсь дії чи то бездіяльність. Я вважаю, що в такий складний для України час, підтримувати наших хлопців, які воюють на Сході треба обов’язково. І краще це робити в колективі однодумців. Хоча б тому, що у Фонді є виконавча дирекція, яка аналізує потреби, яка контактує з командирами та бійцями. Працівники мають можливість та час безпосередньо вивчити потреби військових частин, добровольчих батальйонів. Проаналізувати, що їм вже надавали. І, звичайно, така допомога є більш кваліфікована та якісна, ніж робити це поодинці, навіть якщо витрачати значні кошти. Найголовніше – допомагати не для того, щоб себе десь там рекламувати. Мені абсолютно не треба ніякого визнання. Я ніколи не був депутатом жодного рівня і не планую ним бути в подальшому житті. Я працюю в транснаціональній корпорації і як генеральний директор  маю достатньо високу зарплату. Для сім’ї вистачає і є можливість цими коштами приймати участь в Благодійному фонді. Я це роблю від щирого серця і мені не треба ніякої вигоди чи слави.

    Що б Ви хотіли побажати нашим хлопцям, які сьогодні воюють на Сході?

   Перш за все я бажаю нашим захисникам Вітчизни пройти це випробування без жодної подряпини, а також живими та здоровими повернулися додому. А нам всім миру на всі прийдешні роки.

 

03.06.2015